Зірковий центровий «Денвер Наггетс» Нікола Йокич поділився відвертими спогадами про початок своєї баскетбольної кар’єри у Сербії.
Про це повідомляє видання ProSport.
В інтерв’ю після матчу плей-оф НБА проти «Оклахома-Сіті Тандер» він згадав, як ще юнаком грав у маленьких залах, де на трибунах було всього «30 людей, і було чути кожне слово».
За словами Йокича, саме такі умови стали для нього справжнім випробуванням: «Іноді мені здається, що це найгірше, що може бути. Адже ти бачиш людину, яка тобі щось говорить».
Виклики сербського баскетболу: атмосфера, що гартує
Йокич наголосив, що атмосфера у сербських залах суттєво відрізняється від американської. Маленькі майданчики, тісний контакт з глядачами і відсутність дистанції між гравцем та фанатами створюють унікальний тиск.
Кожен вигук, кожен коментар чутно так, ніби його сказали прямо у вухо. Саме тут, у таких непростих умовах, формується справжній характер спортсмена.
«Я виступав перед великою кількістю фанатів. Я виступав за національну команду. Це, безумовно, досвід. Тому я не відволікаюся», – підкреслив Йокич.
Шлях до зірок НБА через випробування
Нікола Йокич – один із найяскравіших представників сучасного європейського баскетболу. Його шлях до НБА не був простим: вихованець сербської школи, він пройшов через всі рівні – від аматорських залів до матчів за національну збірну.
У Сербії баскетбол – це не лише спорт, а й частина культури, де гравці зіштовхуються із жорсткою конкуренцією та високими очікуваннями вболівальників.
Саме тут, у тиску маленьких залів, народжуються майбутні чемпіони.
Досвід гри у таких складних умовах дав Йокичу унікальну психологічну стійкість. На відміну від багатьох американських гравців, які звикли до великих арен і організованої підтримки, сербські баскетболісти навчаються ігнорувати зовнішній тиск ще з юних років.
Для Йокича це стало ключовим фактором у його кар’єрі: зараз, навіть під час найважливіших матчів НБА, він не звертає уваги на вигуки або провокації фанатів суперників.
Його слова підтверджують: «Я не відволікаюся» – це не просто фраза, а результат багаторічної загартованості.
